В просторах рекреачного центра Фалко Данова в Меджілабірцях ся 23. oктобра 2025

одбыла одборна конференція присвячена вызначному юбілею – 30. юбілею кодіфікації

русиньского языка під назвов 30 років по русиньскы. Подїю зорґанізовало обчаньске

здружіня ЛАБІРЬСКЫ РУСИНЫ, котре уж дакілько років належыть меджі актівных

пропаґаторів русиньской културы, традіцій і навчаня в реґіонї.

Рік 1995 ся записав до історії русиньской комуніты на Словеньску як переломовый –

праві в тім часї была офіціално кодіфікована списовна подоба русиньского языка. Тот

крок отворив путь ку ёго хоснованю в школстві, медіях ці верейнім жывотї а став ся

сімболом узнаня културной ідентіты Русинів. Кодіфікація принесла языкову істоту.

Дякуючі нєй ся русиньскый язык міг стати языком учебників, новинок, розгласу,

літературы і наукового баданя. Дала простор новым ґенераціям, жебы ся свій язык учіли

не лем дома, але і в школї – правилно, з чутём гордости, же їх бісїда є повногоднотна і

узнавана. Зарівно але кодіфікація не была цїлём, але зачатком довгого процесу.

Списовный язык є жывый орґанізм, котрый ся розвивать довєдна зо сполочностёв. Зато

треба продовжовати в ёго хоснованю, розвиваню і модернізації – од выдаваня словників

аж по творьбу діґіталных аплікацій і онлайн курзів. Три десятьроча по тім історічнім

актї є ясне, же русиньскый язык пережыв і розвивать ся праві зато, же нашов своє місце

меджі узнаныма языками Словеньска і Европы. А хоць вызвы 21. стороча суть великы –

ґлобалізація, асімілація, діґіталный світ - язык, котрый мать певны основы в сердцях

людей, не заникне. По тридцятёх роках ся одборници, педаґоґове, языкознателї і

културны робітници зышли, жебы біланцовали досягнуты резултаты а задумали ся над

будучностёв русиньского языка в мінячім ся світї.

Конференцію святочно отворив председа здружіня ЛАБІРЬСКЫ РУСИНЫ Александер

Грічко, котрый в уводнім приговорї підкреслив, же язык є ,,жывым свідком ідентіты

народа“ а же старостливость о ёго розвиток є сполочнов одповідностёв цїлой

комуніты. Наслїдовав головный приспівок языкознателькы з Інштітуту русиньского

языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові Зденкы Цітряковой на тему: 30 років

хоснованя русиньского языка і двойязычность в праксі. В далшых блокох зазнїли

корефераты од Любы Кралёвой зо СНМ – Музея русиньской културы в Пряшові, котра

ся заміряла на актівне хоснованя русиньского языка в школах, в русиньскім музею в

Пряшові а таксамо повказала на саме поставлїня русиньского языка на Словеньску.

Далшым корефератом діскузію обогатив председа Общества св. Йоана Крестителя

отець Мілан Ясик з Олькы, окр. Меджілабірцї, котрый приближыв покрокы, котры

были досягнуты в церькви за остатнїх 30 років. Отець Мілан підкреслив, же є великым

успіхом, žе Русины мають уж в сучасности переклады апостола, Євангелія, Требника і

далшых богослужобных текстів в своїм роднім языку. За найвекшый успіх поважує

схвалїня перекладу самой св. Літурґії, котрe ся одбылo праві в тім юбілейнім роцї

ґрекокатолицькым архієпіскопом – метрополітом Йонашом Максімом. Председа

Русиньской оброды на Словеньску Мартін Караш у своїм приспівку ся дотулив і

актуалной темы, котра не обходить ани Русинів а то проблематікы умелой інтеліґенції,

котра значно овпливнює і розвиток в школстві а в нашій сполочности. Редактор

народностного высыланя СТВР Давід Палащак зась звертав увагу на розвиток

народностного высыланя на Словеньску а таксамо згоднотив і сучасный став в котрім

русиньске высыланя є. Зазвучало і кликаня по сістематічній підпорї навчаня

русиньского языка на школах. Учітелї повказали на потребу модерных учебників,

методічных мануалів і діґіталных помічників. Кедь мать быти русиньскый язык жывым

языком, мусить ся хосновати не лем дома а в културї, але і в школьскых лавках, де ся

формують будучі ґенерації хоснователїв.

Частёв проґрамы было і сімболічне подякованя тым, котры ся актівно венують розвитку

русиньского языка, але і ёго актівному учіню на вшыткых уровнях школ. Подякованя

належало і містным писателїм панї Меланії Германовій і панови Міланови Ґаёви.

На конець ся вшыткы участници згoдли, же будучность русиньского языка сі выжадує

кооперацію языкознателїв, учітелїв, културных орґанізацій, медій і штатных інштітуцій.

Лем сполочнов намагов мож всокотити контінуіту розвитку языка і забезпечіти, жебы

русиньскый язык быв притомный не лем в спомінках, але і в каждоденнім жывотї.

,,Кодіфікація была зачатком нашой пути. Теперь є на нас, жебы сьме в нєй

продовжовали – розумнї, модернї а сердцём,“ зазвучало в заверечнім выголошіню

конференції з уст председы Александра Грічка.

Атмосфера цїлой подїї потвердила, же і по трёх десятьрочах од кодіфікації є

русиньскый язык жывый, модерный і способный спаяти ґенерації. Як зазвучало в

остатнїх словах орґанізаторів: ,,Наша бісїда є мостом меджі минулостёв і будучностёв.

Кедь ся о ню будеме старати, нїґда ся не стратиме.“

Тридцять років од кодіфікації указує, же русиньскый язык є веце як лем комунікачне

средство – є сімболом ідентіты, сполоченства і културной гордости. Конференція зато

не была лем спомінков на минулость, але і вызвов до будучности, жебы русиньскый

язык жыв, ріс а звучав і в далшых десятьрочах.

Александер Грічко